У межах проєкту «Шлях у реабілітації: від області до громади» проведено аналіз спроможності реабілітаційної системи Київської та Чернігівської областей, а також міста Києва. Дослідження мало на меті оцінити доступність реабілітаційної допомоги на різних рівнях — від спеціалізованих лікарень до громад, виявити ключові бар’єри в отриманні послуг і визначити напрями подальшого розвитку реабілітації в громаді.
Розвиток сучасної реабілітації є важливою складовою безбар’єрності — створення умов, у яких кожна людина — незалежно від віку, стану здоров’я чи фізичних особливостей — має рівний доступ до послуг, можливостей і участі в житті громади. Зокрема, й розвиток реабілітації в громаді, який визначено одним із пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров’я. Це відповідає реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року, яка спрямована на усунення бар’єрів у доступі до послуг та підтримку людей з інвалідністю, ветеранів, людей старшого віку та інших маломобільних груп населення.
У цьому контексті було проведено аналіз спроможності реабілітаційної системи Київської та Чернігівської областей, а також міста Києва. Результати дослідження представлено у звіті, підготовленому в межах проєкту «Шлях у реабілітації: від області до громади» за підтримки Бельгійського агентства з міжнародного співробітництва Enabel, що реалізується БФ «Пацієнти України» в межах ініціативи «TRUE — Реабілітація травм для України», спільно з БФ «Протез Хаб».
Мета дослідження — оцінити доступність реабілітаційної допомоги на різних рівнях системи: від спеціалізованих лікарень до рівня громад, а також визначити ключові бар’єри, які ускладнюють отримання таких послуг. Отримані результати мають посилити розвиток реабілітації від стаціонару до реабілітації в громаді та сприяти формуванню безбар’єрної системи охорони здоров’я.

Ключові результати дослідження
Дослідження показало, що в Київській та Чернігівській областях уже сформована мережа закладів охорони здоров’я, на базі якої активно розвивається стаціонарна реабілітаційна допомога. 
Зокрема, у Чернігівській області функціонує 13 надавачів стаціонарної реабілітації, 12 — амбулаторної, а також 2 надавачі реабілітаційної допомоги дітям до трьох років. У Київській області — 10 стаціонарних, 12 амбулаторних та 5 надавачів допомоги дітям до трьох років. У місті Києві мережа є значно більш розвиненою: 25 надавачів стаціонарної реабілітації, 48 амбулаторної та 20 — для дітей до трьох років. Така різниця, зокрема, пояснюється залученням приватного сектору, що створює додаткові можливості для розвитку амбулаторної реабілітації на рівні громад.
Водночас аналіз свідчить, що система наразі більш розвинена саме на стаціонарному рівні, тоді як амбулаторна реабілітація та послуги в громаді потребують подальшого посилення. Розбудова цих напрямів є ключовою для забезпечення безперервного реабілітаційного маршруту — від лікування до повернення людини до повноцінного життя в громаді.

Бар’єри доступу до реабілітації
Водночас аналіз виявив низку системних бар’єрів, які обмежують доступ до реабілітаційної допомоги та потребують подальшого опрацювання. Зокрема, йдеться про недостатній розвиток реабілітаційних послуг у громадах і, як наслідок, обмежений доступ до амбулаторної допомоги. Вагомим викликом залишаються логістичні та транспортні бар’єри, що ускладнюють отримання реабілітаційних послуг у громадах. Також фіксується проблема несвоєчасного початку реабілітації та обмежена доступність допоміжних засобів реабілітації, зокрема їх підбору та адаптації відповідно до індивідуальних потреб пацієнтів.
Окрім цього, дослідження виявило труднощі у маршрутизації пацієнтів, недостатній рівень поінформованості про можливості отримання реабілітаційної допомоги, а також обмежене охоплення окремих груп, зокрема дітей, які потребують системного спостереження. Серед викликів також — дефіцит фахівців, обмежений доступ до супутніх послуг (соціальних, освітніх тощо) та недостатня міжсекторальна взаємодія.
За результатами дослідження сформовано рекомендації, які будуть впроваджуватися в межах проєкту за підтримки бельгійського агентства з міжнародного співробітництва Enable в Чернігівській, Київській областях та місті Києві. Зокрема, працюватимуть над покращенням умов у закладах (ремонт приміщень, забезпечення обладнанням тощо), розширенням доступу до допоміжних засобів реабілітації та розвитком кабінетів асистивних технологій. Також — над посиленням кадрової спроможності через навчання фахівців мультидисциплінарних команд, розвиток управлінських компетенцій та експертний супровід закладів та іншим. На основі аналізу для громад будуть сформовані індивідуальні плани дій, за якими працюватимуть над розвитком реабілітаційної екосистеми в кожній із них. 
Розбудова екосистеми реабілітації в громадах є важливою частиною формування безбар’єрного середовища у сфері охорони здоров’я, у якій кожна людина має своєчасний та рівний доступ до необхідної реабілітаційної допомоги.
Більше про результати дослідження читайте за посиланням. 
Нагадаємо, «Розвиток системи реабілітаційної допомоги» — це флагманський проєкт Міністерства охорони здоров’я України, що реалізується в рамках Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні. Проєкт є ключовим елементом державної політики у сфері відновлення людей після травм, хвороб та наслідків війни. Надто важливим він є у контексті безбар’єрності, що нині є одним із перших пріоритетів держави.
Зазначимо, ключове повідомлення у реалізації флагманського проєкту МОЗ України: «Безбар’єрність — це коли можеш пройти шлях реабілітації без перешкод», що відповідає головним засадам всеукраїнської кампанії соціальних змін «Безбар’єрність — це коли можеш», спрямованої на поширення засад безбар’єрності та залучення людей до творення країни без бар’єрів.