Актуальність диференційної діагностики суглобового синдрому визначається високою частотою артралгій та артритів, а також – неухильним зростанням поширеності хвороб кістково-м’язової системи. У терапевтичній практиці пацієнти з суглобовим синдромом зустрічаються досить часто: в загальній структурі захворюваності в Україні вони посідають третє місце після серцево-судинних захворювань та хвороб травної системи, а в структурі інвалідності – друге.

На жаль, частота помилок при встановленні діагнозу у пацієнтів із суглобовим синдромом сягає до 80%. При цьому правильна оцінка суглобового синдрому необхідна для складання діагностичної версії, алгоритму обстеження, вибору оптимальної лікувальної тактики та своєчасного початку лікування пацієнта.

Суглобовий синдром може бути ознакою ураження переважно самих суглобів, віддзеркаленням системних уражень при дифузних захворюваннях сполучної тканини або системних васкулітах. Суглобовий синдром також вважається найяскравішим проявом великої групи захворювань – ревматичних хвороб.

Диференційна діагностика часто проводиться у межах групи патологій сполучної тканини – у МКХ-10 включено понад 150 різних нозологічних форм ревматичних захворювань. Водночас ураження суглобів зустрічається також при неревматичних хворобах: патологіях респіраторного тракту, системи кровотворення, ендокринних, інфекційних, онкологічних захворюваннях.

Отже, на що лікареві орієнтуватися, щоб не помилитися та надати пацієнту ефективну допомогу? Адресуємо це та інші питання досвідченим лікарям-ревматологам, провідним експертам цієї галузі професорам Ірині Юріївні Головач та Галині Олександрівні Проценко. А почуємо їхні коментарі під час заходу у форматі Case challenge, на який ми вас наполегливо й радо запрошуємо.

Зокрема, спікери представлять на клінічних прикладах:
• Етапи постановки діагнозу;
• Алгоритм проведення диференційного діагнозу;
• Диференційний діагноз при різних проявах суглобового синдрому.

Реєструйтеся зараз, щоб отримати цей корисний практичний досвід!