Сучасний етап розвитку вітчизняної системи охорони здоров’я проходить в умовах безпрецедентного за інтенсивністю та тривалістю психотравмуючого навантаження на населення.

Хронічний стрес, колективна травма та деструктивні соціальні чинники спровокували стрімке зростання захворюваності на розлади психіки та поведінки, значна частина яких лишається латентною або маскується під соматичну патологію.

Це створює виклик медичній спільноті. Відповісти на нього у межах однієї вузької спеціальності неможливо.

Концептуальна парадигма форуму відображена у його назві: ми прагнемо вибудувати безперервний, доказовий та пацієнтоцентричний маршрут – від точного розуміння діагнозу до повернення людини до повноцінного життя.

Перший етап – «Розуміння діагнозу» – вимагає від лікаря, крім механічної фіксації симптомів, глибокої диференційної діагностики.

В умовах коморбідності, коли ПТСР, депресивні, тривожні та соматоформні розлади переплітаються з кардіологічними, ендокринними чи неврологічними патологіями, первинна ланка та профільні спеціалісти мають володіти єдиною мовою скринінгу.

Помилково інтерпретований або пропущений діагноз прирікає пацієнта на неефективне лікування та хронізацію розладу.

Другий, фінальний етап – «Повноцінне життя» – зміщує фокус з суто медикаментозного купування гострого стану на концепцію відновлення (Recovery model).

Клінічне завдання вважається виконаним лише тоді, коли пацієнт відновлює свій когнітивний потенціал, працездатність, соціальні зв’язки та якісне життя в соціумі. Це досягається синергією раціональної фармакотерапії та доказових методів психотерапевтичного супроводу.

Стратегічні напрями обговорення:
• Епідеміологічні тренди: особливості поширення, маніфестації й перебігу ментальних розладів в умовах тривалої кризової ситуації;
• Діагностичні виклики та скринінг: сучасні критерії верифікації патологій, диференційна діагностика на первинній та вторинній ланках медичної допомоги, менеджмент пацієнтів з коморбідними станами;
• Сучасні стандарти терапії: раціональна психофармакотерапія, доказові протоколи лікування та критерії вибору медикаментозних схем з урахуванням профілю безпеки пацієнта;
• Міждисциплінарна взаємодія: оптимізація маршрутів пацієнтів, синергія роботи лікарів-інтерністів, психіатрів та клінічних психологів для підвищення комплаєнсу;
• Довгострокова реабілітація та якість життя: впровадження моделі відновлення, когнітивна реадаптація та повернення пацієнта до повноцінного соціального й професійного функціонування;
• Психологічна стійкість медичної спільноти: профілактика синдрому вигорання, втоми від співчуття та збереження ментального здоров'я лікарів в умовах надвисоких навантажень.

Запрошуємо до обговорення практичних інструментів та міждисциплінарних алгоритмів, які дозволять мінімізувати медикаментозні ризики та повернути пацієнтам якісне життя.

Реєструйтеся, щоб навчатися ефективно!